Сторінки

Сторінки

четвер, 4 травня 2017 р.



"Метр сучасної прози"
До 95-річчя від дня народження Анатолія Дімарова

5 травня 2017 року виповнилось 95 років від дня народження українського прозаїка, лауреата Державної премії ім. Т.Г. Шевченка Анатолія Дімарова. Справжнє прізвище Анатолія Дімарова інше. Якби він його зберіг, а точніше, якби воно вціліло у немилосердні двадцяті роки, то ми би мали сьогодні видатного українського письменника Анатолія Андроніковича Гарасюту. Але реалії склалися так, що його мати, рятуючи сина і себе від Сибіру, змінила документи, й Анатолій виріс під прізвищем Дімаров. Після закінчення середньої школи А. Дімаров був мобілізований до армії. У цей час розпочалася війна, письменник воював на Південно-Західному фронті побував у окупації, був поранений, після одужання деякий час партизанив. Увесь цей життєвий досвід пізніше відбився в його творах. 
У 1950-1951 роках навчався в Літературному інституті імені А. М. Горького в Москві, в 1951-1953 роках у Львівському педагогічному інституті. Закінчивши навчання, працював редактором у різних видавництвах. Член Спілки письменників України (1949).
Творчий доробок письменника становить кілька десятків томів.У 1960-ті роки виходили частини роману «І будуть люди» (1964, 1966, 1968). За останню — «Біль і гнів» (1974, 1980) автор був удостоєний премії. Утім, читацький загал визнав А. Дімарова ще раніше; перші романи «Його сім'я» (1956) та «Ідол» (1961) завоювали популярність у читача. Найулюбленішим жанром письменника в роки творчої зрілості стали «історії»: сільські, містечкові, міські — започатковані збіркою «Зінське щеня» (1969), що народжувалась у поліському хуторі Малий Тікач, мешканці якого «породичалися» з більшістю людських цнот і вад. Соціально та психологічно болючі питання зринають і після знайомства з книжкою «Постріли Уляни Кашук» (1978) — вона разом із попередньою увійшла до  підсумкового видання А. Дімарова «Сільські історії» (1987). Про це ж розмірковує автор й у книжках «Містечкові історії» (1987) та «Боги на продаж. Міські історії» (1988).
У своїх творах письменник не боявся змальовувати часи примусової колективізації, Голодомору 1932—1933, масові репресії — відрізки історії, на які було накладено суворе табу. Та редактори й цензура працювали вправно: викреслювали цілі абзаци, обривали сюжетні лінії. Насамперед ідеться про його романи «І будуть люди» (1964) та «Біль і гнів» (1974—1980 рр.) — історичну епопею про український народ, його долю у XX столітті. Як результат — з обох творів вилучено близько 300 сторінок (майже ціла книжка!). Та навіть урізаний варіант «Болю і гніву» в 1982 році був удостоєний Шевченківської премії.
В 2012 році письменник відмовився від нагороди (орден Ярослава Мудрого IV ступеня) з рук Януковича. Вважав, що "не може її прийняти з рук людей, які штовхають країну у прірву».
 Про своє творче кредо А. Дімаров говорив так:" Я б ніколи, мабуть, не став би педагогом, бо не люблю повчати людей. Я писав твори не для того, щоб вони втовкмачували вічні цінності, як люблять про це говорити деякі поважні метри, а щоб людина взяла мою книжку, забула про негаразди і їй трошки полегшало на душі від того, що вона прочитала. Оце моє основне завдання."
Помер Анатолій Дімаров 29 червня 2014 року в Києві.
Український інститут національної пам'яті в рамках відзначення 83-х роковин Голодомору в Україні у листопаді 2016 року вніс його ім'я до проекту «Незламні», як відзначення на державному рівні 15 видатних людей, що пройшли через страшні 1932—1933 роки та змогли реалізувати себе.

За матеріалами сайтів:
http://dovidka.biz.ua/anatoliy-dimarov-biografiya-korotko

У фондах бібліотеки ім. М.В. Гоголя  є такі твори Анатолія Дімарова:

Вибрані твори : в 2 т. Т. 1 : Його сім’я ; Ідол / А. А. Дімаров. – К. : Дніпро, 1982. – 535 с.
Біль і гнів : роман / А. А. Дімаров. – К. : Україна, 2004. – 928 с.  – (Бібліотека Шевченківського комітету).
Біль і гнів : роман / А. А. Дімаров. – К. : Дніпро, 1984. – 871 с. 
Боль и гнев: роман / А. А. Димаров ; пер. с укр. А. Чесноковой. – М.: Сов. писатель, 1976 – 486 с.
Боги на продаж. Міські історії / А. А. Дімаров. – К.: Рад. письменник, 1988. -
 512 с.
Душа жіноча: повісті, оповідання, етюди / А. А. Дімаров. – К. : Український пріоритет, 2013. – 359 с.
Єврейські повісті: збірка / А. А. Дімаров. – К. : Фенікс, 2004. – 174 с. 
Його сім'я ; Ідол : романи / А. А. Дімаров. – К. : Дніпро, 1966. – 516 с. 
Містечкові історії: повісті / А. А. Дімаров. – К. : Дніпро, 1987. – 557 с.
На коні й під конем ; Док : повісті / А. А. Дімаров. – К. : Молодь, 1973. –
214 с.
Постріли Уляни Кащук. Сільські історії / А. А. Дімаров. – К. : Радянський письменник, 1978. – 535 с.
Прожити і розповісти : повість про сімдесят літ / А. А. Дімаров. – К. : Дніпро, 1997. – 319 с.
Сільські історії / А. А. Дімаров. – К. : Дніпро, 1987. – 539 с.
Українська вендета : повісті / А. А. Дімаров. – К. : Дніпро, 1987. – 537 с.





Немає коментарів:

Дописати коментар