Романтик революції

(125 років від дня народження Миколи Хвильового)

13 грудня 2018 року виповнилось 125 років Миколі Хвильовому — українському прозаїку, поету, публіцисту, одному з основоположників пореволюційної української прози.

Народився Микола Хвильовий (Микола Григорович Фітільов) 13 грудня 1893 року в селищі Тростянець на Харківщині (нині райцентр Сумської області) в родині вчителів. Закінчив Богодухівську гімназію. Брав участь у Першій світовій та громадянській війнах. 1919 вступив до КП(б)У. 1921 переїхав до Харкова і того ж року почав друкуватися.

Активно заявив про себе, як один з організаторів літературно-художнього життя, член-засновник багатьох тогочасних літературних організацій — «Гарт» (1923), «Урбіно», «ВАПЛІТЕ» (Вільної академії пролетарської літератури) (1925), «Пролітфронт»(1930). Під тиском критики «Пролітфронту» Микола Хвильовий разом з Павлом Тичиною, Миколою Кулішем, Юрієм Яновським та ще 14 письменниками вступають до ВУСПП (Всеукраїнської спілки пролетарських письменників).

У 1920-ті роки повністю підтримує і впроваджує в життя політику «українізації».У своїх памфлетах виступав проти русифікаційного і «просвітянського» векторів розвитку української радянської культури під гаслами: «Геть від Москви!», «Україна або Малоросія?», «Орієнтація на психологічну Європу». За ці погляди був підданий нищівній критиці: після листа Сталіна «Тов. Кагановичу и другим членам ПБ ЦК ВКП(б)У» від 26 квітня 1926 р. і послідуючій за цим серії розгромних статей в пресі московського та республіканського керівництва (боротьба з «хвильовізмом»). Через це в 1926–1928 роках змушений був публічно засудити свої погляди та відмовитися від них.У 1927 році працівники ГПУ УРСР заводять справу-формуляр С-183, починається стеження за діяльністю Хвильового.13 травня 1933 на знак протесту проти голодомору 1932—33 та арешту свого приятеля Михайла Ялового (став початком нової хвилі масових репресій проти української творчої інтелігенції) у Харкові покінчив життя самогубством. Смерть Хвильового стала символом краху ідеології українського націонал-комунізму й кінця українського національного відродження 1920—30-х. Твори та ім’я Хвильового залишалися забороненими аж до останніх років існування тоталітарного режиму в Україні.

За мережевими джерелами.

У фондах бібліотеки ім. М. Гоголя можна ознайомитись із такими творами письменника та літературою про нього:

Твори М. Хвильового

Хвильовий, М, Г. Твори : в 2 т. / М. Г. Хвильовий. – Київ : Дніпро, 1991.

Хвильовий, М.Г. Вибрані твори / Микола Хвильовий. – Київ : Смолоскип, 2011. – 1035 с.

Хвильовий, М.Г. Вибрані твори / Микола Хвильовий. – Харків : Ранок, 2008. – 352 с.

Хвильовий, М.Г. Новели, оповідання, роман, поетичні твори, памфлети / Микола Хвильовий. – Київ : Наукова думка, 1993. – 816 с.  

Хвильовий, М.Г. Сині етюди : новели, оповідання, етюди / Микола Хвильовий. – Київ :Рад. письменник, 1989. – 423 с.

Хвылевой, М. Синие этюды : повесть, рассказы / Мыкола Хвылевой ; пер. с укр. А. Руденко-Десняка. – М.: Сов. писатель, 1990. – 491 с.   

Література про нього:

Дзюба, І.М. Микола Хвильовий : “Азіятський ренесанс ” і “психологічна Європа.”. – Київ, 2005. – 48 с.

Жулинський М.Г. Микола Хвильовий (1893 - 1933) // Із забуття в безсмертя (Сторінки призабутої спадщини) / Микола Жулинський. -  Київ : Дніпро,1990. – С. 264 – 303.

Наєнко М. Прощальне слово Миколи Хвильового // Одержимість / Михайло Наєнко. – Київ : Молодь, 1990. – С. 90 – 102.

Микола Хвильовий (1893 - 1933) / В.П. Агеєва // Гроно нездоланих співців. – Київ : Український письменник, 1997. – С.112 – 122.

Хвильовий Микола / М. Наєнко // З порога смерті : Письменники України – жертви сталінських репресій. – Київ : Рад. письменник, 1991. – Вип.1. -  С. 437 - 440.

Хвильовий Микола // Самі про себе : Автобіографії українських митців 1920-х років. – Київ : Кліо, 2015. – С. 416 – 423.

Бунтівний, запальний, романтичний (До 115 річниці від дня народження Миколи Хвильового) : рекомендаційний список літератури. – Київ, 2008.