“Зоряні межі” Григора Тютюнника

(90 років від дня народження)

“Іноді я відчуваю людину, як рана сіль”

Григір Тютюнник. Із записників   

                        

5 грудня 1931 року в cелі Шилівка Зіньківського району, що на Полтавщині, народився український письменник-прозаїк, перекладач, представник покоління шістдесятників Григір Тютюнник. Літературне ім’я письменника обрав, щоб відрізнятися від старшого брата Григорія Тютюнника. Григорій-молодший вирішив торувати власний шлях у літературі й почав підписуватися Григором.

Після закінчення школи, ремісничого училища, служби в армії, Григір вперше пробує писати. Значний вплив на формування його літературних смаків, на ставлення до літературної праці справив його брат — письменник Григорій Тютюнник. Уже відтоді поступово формувались характерні прикмети творчої індивідуальності молодого письменника: постійне невдоволення собою, наполегливі пошуки точного слова — найпотрібнішого, найвиразнішого, — тривале обдумування кожного твору (і згодом, досить часто, — попередня, до викладу на папері, "апробація" їх в усних розповідях). Період його літературного учнівства лишився прихованим від сторонніх очей. Протягом 1957−1962 майбутній письменник навчався в Харківському університеті на філологічному факультеті.

Перша його книжка "Зав'язь" вийшла 1966 року . Вона була однією з тих книжок, які засвідчили новий злет української прози і зробили популярним ім´я Тютюнника.

Журнал "Дружба народов" відзначив оповідання Григора Тютюнника як кращі в своїх публікаціях 1967 року. У 1968 р. "Литературная газета" оголосила всесоюзний конкурс на краще оповідання. Григору Тютюннику було присуджено премію за оповідання "Деревій". Твір дав назву збірці (1969), до якої увійшли повість "Облога" та кілька оповідань.

У 70-ті роки з'являються у пресі — республіканській ("Вітчизна", "Дніпро", "Ранок") та всесоюзній ("Дружба народов", "Сельская молодежь", "Студенческий меридиан") нові твори Гр. Тютюнника. Виходять друком збірки "Батьківські пороги", "Крайнебо" (Київ, 1972, 1975), "Отчие пороги" (Москва, 1975), "Коріння" (Київ, 1978).

На початку 70-х років Гр. Тютюнник працював у видавництві "Веселка". Пише він і сам твори для дітей, видає збірки оповідань "Ласочка" (1970), казок "Степова казка" (1973), які по-новому розкрили талант письменника.

За книги "Климко" (1976) і "Вогник далеко в степу" (1979) Григорові Тютюннику присуджено республіканську літературну премію ім. Лесі Українки 1980 p.

В останні місяці життя письменник працював над повістю "Житіє Артема Безвіконного". Творча спадщина Григора Тютюнника невелика за обсягом − уміщується в одному томі на 600 сторінок. Це близько сорока новел, п’ять повістей, ряд нарисів, статей та спогадів. Однак цінність літературної творчості була надзвичайно високою. Однак його проза була чужою радянським поняттям про життя. Він просто не вміщався у тодішній соцреалістичний канон, кажуть дослідники його творчості. Академік Микола Шамота, головний літературний прокуратор 1970-х років, дорікав йому за "поетизацію села, як душевного притулку самотньої і знеможеної в міській суєті людини, як джерела національної самосвідомості". Його ніколи не обирали членом правління Спілки, не делегували на письменницькі форуми, йому не раз погрожували виключенням зі Спілки, зняттям із роботи. Ім'я Григора Тютюнника радянська цензура занесла до "чорних списків".

6 березня 1980 року письменник покінчив життя самогубством. 1989 року його творчість була посмертно відзначена Державною премією імені Шевченка.

За мережевими джерелами

 

Григір Тютюнник був яскравою особистістю в історії України. Він усією душею любив рідну культуру і мову і творив справжні витвори мистецтва, проте не всі його роботи були гідно оцінені. В фондах бібліотеки є такі книги письменника та література про нього :

 Тютюнник, Г. М. Твори : в 2 т. / Григір Тютюнник. – Київ : Молодь, 1985.

 Тютюнник, Г. М. Вибрані твори : навчальний посібник / Григір Тютюнник. – Київ : Грамота, 2006. – 400 с.

 Тютюнник, Г. М. Дивак : вибрані твори / Григір Тютюнник. – Київ : Знання, 2018. – 160 с.

 Тютюнник, Г. М. Облога : вибрані твори./ Григір Тютюнник. – 3-тє вид., доп. – Київ : Пульсари, 2005. – 832 с.

 Тютюнник, Г. М. Три зозулі з поклоном : вибрані твори / Григір Тютюнник. – Київ : Знання, 2018. – 208 с.

 Тютюнник, Г. М. Климко : оповідання, повісті / Григір Тютюнник. – Київ :Радянська школа, 1984. – 400 с.

 Тютюнник, Г. М. Степова казка : повісті, оповідання, казки / Григір Тютюнник. – Київ : Веселка, 1989. – 302 с.

 Тютюнник, Г. М. Огонек, далеко в степи : сказки, рассказы, повести / Григор Тютюнник ; пер. с укр. Н. Шевченко. – Киев : Веселка, 1986. – 200 с.

 Тютюнник, Г. М. Холодная мята : повесть, рассказы / Григор Тютюнник; пер. с укр. Н. Дангуловой. – Москва : Известия, 1981. – 380 с.

 Дзюба І. Слово про незабутнього // Літературні портрети. Продовження / Іван Дзюба. – Київ, 2015. – С. 410 – 420.

 Григір Тютюнник (1931 - 1980) // 120 розповідей про письменників / Ярослава Кодлюк, Галина Одинцова. - Київ, 2006. – С.150 – 151.

 Григір Тютюнник (1931 - 1980) // Літературними стежками. Нарис історії української літератури для дітей ХХ століття / Віктор Костюченко. - Київ, 2009. – С.273 – 276.

 Панченко В. Григір Тютюнник. В облозі. Як нонконформізм став чинником сили творчого “Я” Григора Тютюнника // Літературний ландшафт України. ХХ століття / Володимир Панченко. – Київ, 2019. – С. 472 - 478.