Український Гомер

(120 років від дня народження Уласа Самчука)

 

20 лютого 1905 року на Рівненщині, у старовинному волинському селі Дермань, яке мало великі культурні традиції, народився один з найвизначніших українських письменників XX століття Улас Самчук.
Історією та літературою він захоплювався з дитинства. В чотирикласовій вищепочатковій школі, що діяла при Дерманській Святофеодорівській учительській семінарії, 12-річний Улас розпочав навчання. Пізніше була Кременецька українська мішана приватна гімназія імені Івана Стешенка.
Перед закінченням гімназії Самчука призвали до польського війська (гарнізон міста Тарнова), однак він дезертирував з війська і втік до Веймарської Німеччини, де працював у місті Бойтені. Як вільний слухач відвідував лекції у Бреславському університеті, вивчав німецьку мову.
Перше оповідання Уласа Самчука «На старих стежках» з’явилося у 1926 році в журналі «Духовна Бесіда» у Варшаві, а з 1929 року він почав постійно співробітничати з «Літературно-науковим вісником», «Дзвонами» (журнали виходили у Львові), «Самостійною думкою» (Чернівці), «Розбудовою нації» (Берлін), «Сурмою.

У 1929 році Улас Самчук переїжджає до Праги, яка на той час була одним із центрів українського наукового та культурно-мистецького життям в еміграції, вступає до Українського вільного університету, входить до Студентської академічної громади. Утім, жодного вищого навчального закладу закінчити йому так і не вдалося, тому більшість наук довелося опановувати самотужки. Бездоганно володів німецькою, польською, чеською, російською, менше французькою мовами.
У 1937 році з ініціативи Євгена Коновальця була створена культурна референтура проводу українських націоналістів на чолі з Олегом Ольжичем. Центром Культурної референтури стала Прага, а однією з головних установ – Секція митців, письменників і журналістів, головою якої став Улас Самчук.
Був учасником буремних подій в Карпатській Україні у березні 1939 року, на певний час навіть потрапив до в’язниці.

У 1941 року в складі однієї з похідних груп ОУН (мельниківців), у якій були також Олена Теліга, Олег Ольжич, Іван Рогач, Олег Штуль, він перебрався через український кордон. Повернувся до Рівного, де очолив випуск газети «Волинь», яка скоро стала загальноукраїнською. Письменник вважав, що в ті складні часи український народ не повинен бути «безсловесним» і має творити власне інформаційне поле. В газеті друкувалися статті й вірші Євгена Маланюка, Олега Ольжича й Олени Теліги. Також Улас Самчук зорганізував у Рівному видання дитячого часопису «Орленя».
Після війни письменник емігрував і деякий час жив у Німеччині, був одним із засновників і головою літературної організації МУР (Мистецький український рух). Після переїзду до Канади у 1948-му був засновником Організації українських письменників «Слово», Cвiтoвoгo кoнгpecу укpaїнцiв.
Зарубіжні дослідники називали його «українським Гомером», вказуючи, що він відкрив світові досі невідому Україну. Улас Самчук є автором шістнадцяти романів, низки повістей, оповідань і статей.

У середовищі закордонних українців у міжвоєнний та й післявоєнний періоди Самчук вважався одним із найбільш читомих серед українських письменників сучасності.
Романи Самчука розповідають не лише про його рідну Волинь «Кулак», трилогія «Волинь», «Юність Василя Шеремети», «Чого не гоїть огонь», «Саботаж УВО», а й про Карпатську Україну, яку зараз іменують Закарпаттям «Гори говорять», «Сонце з Заходу», про Наддніпрянщину «Марія», перші дві частини трилогії «Ост», Галичину «Саботаж УВО», про українців в еміграції в Чехії та Німеччині в міжвоєнний період «На краю часу», «Саботаж УВО», а також у Північній Америці в післявоєнний період «На твердій землі», третя частина трилогії «Ост». Окрім того, маємо й оповідання письменника, в яких ідеться про різні події ХХ століття й участь у них українців з різних регіонів. А ще є чудові мемуарні твори Самчука – «На коні білому», «На коні вороному», «П’ять по дванадцятій: записки на бігу», «Планета Ді-Пі». В багатьох творах письменник аргументовано й глибоко критикував більшовизм, радянську владу. Невипадково саме перу цього письменника належить перший роман про український Голодомор, влаштований більшовиками, «Марія» (1934), а також перший роман у світовій літературі про радянську систему ГУЛАГу «Темнота» (1957). І якщо перший роман перекладався англійською і французькою, проте наклади, не без втручання радянських спецслужб, були знищені, то другий світ ще не знає. Відразу ж після появи «Темноти» в радянській Україні у пресі розпочали проти Самчука наклепницьку кампанію. Зрештою за ним стежили радянські спецслужби. Про це письменник фактично говорив у своїх творах – п’єсі «Шумлять жорна», романах «Чого не гоїть огонь» і «На твердій землі». У радянській Україні його твори, звісно, були заборонені. Хоча деякі українці  потаємно переховували твори Самчука, зокрема його романи «Марія» та «Волинь». Коли відзначали 75-літній ювілей письменника, його висунули на Нобелівську премію. Однак ця премія Самчуку так і не дісталася.
Письменник помер 9 липня 1987 року. Похований у Торонто. А на його надмогильній плиті спеціально зроблений напис «Волинь. Куди тече та річка».

За мережевими джерелами

 В фондах нашої бібліотеки є такі твори автора:

Самчук, У.О. Волинь / Улас Самчук. – Київ : Дніпро, 1993.
Самчук, У.О. Марія : хроніка одного життя : роман / Улас Самчук. – Київ : Український письменник, 2007.
Самчук, У.О. Марія ; Куди тече та річка : романи / Улас Самчук. – Київ : Наукова думка, 2005.
Самчук, У.О. Ост : роман у 3 т. Т.3 / Улас Самчук. – Харків : Фоліо, 2020.
Самчук, У.О. Репортажі з Карпатської України / Улас Самчук. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2019.
Самчук, У.О. Волинь / Улас Самчук. – Київ : Дніпро, 1993.
Самчук, У.О. Юність Василя Шеремети : роман / Улас Самчук. – Київ : Знання, 2014.