Сторінки

Сторінки

четвер, 30 липня 2015 р.

Йому завжди боліла Україна

(До 135-річчя з дня народження В. Виннченка)

Бути українцем – це значить бути постійно
 в стані доказування свого права на існування.
(В.Винниченко).
 В липні 2015 року минає 135 років з дня народження Володимира Кириловича Винниченка – українського політичного і державного діяча, письменника, прозаїка, драматурга, публіциста.
Народився В.К. Винниченко  26 липня 1880 року в Єлисаветграді у селянській родині. Після закінчення гімназії у 1900 році він вступив на юридичний факультет Київського університету. За проводження пропаганди 1903 року був заарештований, виключений з університету й ув’язнений до одиночної камери Лук’янівської в’язниці в Києві, звідки йому згодом вдалося втекти. З 1903 р. — на професійній революційній роботі. Член та заступник голови Центральної Ради, перший голова Генерального секретаріату, генеральний секретар внутрішніх справ. Очолював українську делегацію, яка у травні 1917 р. передала Тимчасовому урядові вимоги Центральної Ради про надання Україні автономії. Автор усіх головних законодавчих актів УНР. З листопада 1918 до лютого 1919 р. очолював Директорію. Усунутий за ліві погляди. Виїхавши за кордон, організував в Австрії Закордонну групу українських комуністів. У 1920 році повернувся в Україну, але спроби співпрацювати з більшовиками закінчилися невдало. З кінця 20-х років жив у Франції, де і помер в 1951 році.
Постать Винниченка – протирічна, парадоксальна. До кінця 20-х років XX ст. його ім’я голосно звучало в Україні, а потім було викреслене, спаплюжене. У 1909 р. Михайло Коцюбинський  писав: «Кого у нас читають? Винниченка. Про кого скрізь йдуть розмови, як тільки річ торкається літератури? Знов про Винниченка». У дореволюційний період (до 1917 р.) письменник написав оповідання і романи «Заповіти батьків», «Чесність з собою», «На терезах життя», «Кирпатий Мефістофель», в яких відобразив людину у складних суспільних і внутрішніх протиріччях початку ХХ ст. В цей же час написані п’єси «Дисгармонія», «Великий Молох», «Чорна Пантера і Білий Ведмідь» та ін . В еміграції написав перший в українській літературі утопічний роман «Сонячна машина». Після смерті письменника було знайдено його романи «Вічний імператив», «Прокаження, або лепрозорій», «Конкордизм», «Поклади золота», «Слово за тобою, Сталіне», в яких письменник відображав післявоєнний світ зі своїм баченням його демократичного перетворення. Загалом естетиці письменника притаманні риси переходової доби - від реалізму до модернізму, стимульованого європейським мистецтвом. Його творчий світ нового українського «неоромантизму» увібрав соціальний критицизм, аналіз історичних та соціально-політичних обставин, об’єктивне повіствування, авторську оцінку дійсності, використання елементів поетики імпресіонізму та символізму.
Творча спадщина В. Винниченка налічує більше 50 оповідань, 15 романів і повістей, близько 20 п’єс, публіцистичні, мемуарні твори.
В фондах бібліотеки ім. М.В. Гоголя можна ознайомитись з такими творами письменника та літературою про нього:



Винниченко В.К. Вибрані твори /
В.К. Винниченко; передм. Л.С. Дем’яновської. – К.: Грамота, 2005. – 926 с.
До книги ввійшли кращі твори з багатогранної творчої спадщини Володимира Винниченка. Яскраві,позначені глибоким психологізмом, вони стали надбанням української літератури після багатьох десятиліть заборони.

Винниченко В.К. Вибрані твори /
В.К. Винниченко; передм. А. Гуляка. – К.: Сакцент Плюс, 2005. – 256 с.
До вибраних творів класика української літератури увійшли найвідоміші повісті та оповідання, у яких з високою художньою майстерністю відтворено соціальні типи і суспільно-політичні процеси початку ХХ століття.

Винниченко В.К. Краса і сила /
В.К. Винниченко; передм. О.І. Дзеверіна. – К.: Дніпро,1989. – 752 с.
До цієї збірки увійшли ранні оповідання письменника, що зникли з нашого культурного обігу більш ніж на п’ятдесят останніх років.



Винниченко В.К. Записки Кирпатого Мефістофеля: роман, повість, оповідання, п’єса / В.К. Винниченко. – Х.: Фоліо, 2006. –
382 с.
Головний герой роману Записки Кирпатого Мефістофеля Яків Михайлюк наче не живе, а грає в життя. Але одного дня гра закінчується і йому доведеться обирати між коханою дівчиною і власною дитиною. І вибір цей аж надто серйозний.
До книги також увійшли оповідання “Момент” і “Федько-халамидник”, повість “По той бік та п’єса “Чорна пантера та білий Медвідь.


Винниченко В.К. Сонячна машина: роман / 
В.К. Винниченко; післямова П.Федченка. – К.: Дніпро, 1989. – 619 с.
Це, по суті, перший сучасний український науково-фантастичний роман, який багато знавців літератури вважають вершиною творчості Володимира Винниченка. Сюжет роману постійно інтригує читача, тримає в стані високої емоційної напруги та естетичної втіхи.


Винниченко В.К. Оповідання; Слово за тобою Сталіне: роман; Чорна пантера та білий Медвідь: п’єса / В.К. Винниченко. – К.: Наук. думка, 2001. – 440 с.
В романі "Слово за тобою, Сталіне" з промовистим підзаголовком "Політична концепція в образах", В. Винниченко зробив спробу дати свій власний сценарій розгортання подій світової історії в найближчому майбутньому.

Винниченко В.К. Лепрозорій: роман / 
В.К. Винниченко; післямова Г. Сиваченко. – К.: Знання, 2011. – 382 с.
Цей роман пройнятий розчаруванням у соціалістичних ідеях ленінського штибу. У Лепрозорії в яскравій художній формі втілено ідею конкордизму як способу порятунку людства.

Книги, що розповідають про життєвий шлях та творчість В.К. Винниченка



Панченко В.Є. “Бо я - українець”: літ. портрет Володимира Винниченка / В.Є. Панченко. – К.: Веселка, 2003. – 37 с.
Саме про В. Винниченка – видатного письменника і політика початку ХХ століття, розповідає доктор філологічних наук В.Є. Панченко.

Панченко В.Є. Володимир Винниченко: парадокси долі і творчості: Книга розвідок і мандрівок / В.Є. Панченко. – К.: Твім інтер, 2004. – 288 с.
Книга розвідок і мандрівок є спробою з максимальною точністю реставрувати перипетії біографії Винниченка часів його бурхливої молодості. А водночас це подорож у творчий світ талановитого прозаїка і драматурга.

Погорілий С. Неопубліковані романи Володимира Винниченка / С. Погорілий. – Нью-Йорк, 1981. – 212 с.
Ця праця про В. Винниченка написана на основі джерельних, часто неопублікованих і невідомих не тільки для читачів, а й для дослідників-славістів матеріалах.








пʼятницю, 24 липня 2015 р.

Корифей біографічного жанру

26 липня виповнюється 130 років з дня народження французького письменника, классика жанру біографічного роману Андре Моруа. Його справжнє ім'я - Еміль Соломон Вільгельм Ерзог. Творчий псевдонім через якийсь час перетворився на його офіційне ім'я. Письменник народився 26 липня 1885 в містечку Ельбеф поблизу Руана, в родині промисловця. У 1897 році Моруа вступив до ліцею Корнеля в Руані.Чималу роль у формуванні поглядів юнака на світ, суспільство, мистецтво зіграв його шкільний учитель Еміль Шартьє, французький філософ, мораліст і письменник відомий під ім'ям Ален. Завершивши навчання в ліцеї, Моруа стає студентом Каннського університету. Практично одночасно починається його трудовий шлях: він влаштовується на батьківську фабрику і працює там адміністратором протягом 1903-1911 рр. Коли вибухнула Перша світова війна, Андре Моруа бере участь у військових діях в якості офіцера зв'язку та військового перекладача. Військові враження послужили матеріалом для його перших романів "Мовчазний полковник Брембл"( 1918) і "Балакучий доктор О'Греді" (1922). Після закінчення війни місцем роботи Андре Моруа була редакція журналу "Круа-де-фе". Коли помер батько, Моруа, продавши виробництво, з 1925 року цілком присвятив себе літературній творчості. У 1920 - 1930-х  роках він створив трилогію з життя англійських романтиків: "Аріель, або Життя Шеллі", "Життя Дізраелі" і "Байрон", яка пізніше була видана під загальною назвою "Романтична Англія", і випустив кілька романів: "Бернар Кене", "Мінливості любові","Сімейне коло"та інші.У 1938 р Андре Моруа був обраний членом Французької Академії.
Коли почалася Друга світова війна, письменник записався добровольцем в діючу армію, а після окупації Франції німецькими військами, емігрував до США. Викладав в Канзаському університеті. У 1943 р служив у складі союзницьких військ у Північній Африці. У 1946 р Моруа повернувся до Франції. Тісні узи дружби зв'язували Моруа з льотчиком і письменником Антуаном Сент-Екзюпері. Восени 1939 обидва пішли з міністерства інформації, щоб служити в армії. Доля звела їх знову в еміграції в США, потім - у звільненому від німців Алжирі.
Після повернення на батьківщину Моруа видав збірки новел, книгу "У пошуках Марселя Пруста"(1949).
Творча спадщина Моруа воістину величезна - 200 книг, більш тисячі статей. Серед його творів - психологічні романи та оповідання, фантастичні новели та дорожні нариси, біографії великих людей і літературні портрети, історичні праці та філософські есе.
Але, насамперед, Моруа - майстер біографічного жанру, де на основі точної документації він малює живі образи великих людей. Всесвітню популярність він завоював біографічними творами "Байрон" (1930), "Тургенєв" (1931), "Лелія, або Життя Жорж Санд" (1952), "Олімпіо, або Життя Віктора Гюго" (1955), "Три Дюма" (1957), "Життя Олександра Флемінга" (1959).
Письменник творив до глибокої старості. У рік 80-річного ювілею ним був написаний роман, який став у низці біографічних творів останнім – "Прометей, або Життя Бальзака" (1965).
 Моруа був обраний почесним доктором Оксфордського і Единбурзького університетів, був Кавалером ордена Почесного легіону (1937). Вів письменник і досить активне громадське життя, входив у кілька громадських організацій, співпрацював з виданнями демократичної спрямованості.
Помер Андре Моруа в своєму будинку в передмісті Парижа 9 жовтня 1967 р.

 В фондах бібліотеки ім. М.В. Гоголя бажаючі можуть ознайомитись з такими творами письменника:



Моруа А. Байрон / Андре Моруа; пер. с фр. М. Богословской; вступ. ст. Т. Е. Комаровской. – Минск: Полымя, 1986. - 414 с.
В романі органічно сполучилися глибина проникнення у внутрішній світ великого англійського поета, в психологію його творчості з гостротою сюжета, що охоплює весь життєвий шлях героя. Образ Байрона постає у всій повноті і складності його характера.






Моруа А. Жорж Санд / Андре Моруа; пер. с фр. Е.С. Булгаковой. – К.: Мистецтво, 1988. – 457 с.
Цей захоплюючий біографічний роман Андре Моруа оповідає про життя і творчість відомої французької письменниці XIX століття Жорж Санд (Аврора Дюдеван).



Моруа А. Олимпио или Жизнь Виктора Гюго/ Андре Моруа; пер. с фр. Н. Немчиновой и М.Трескунова. – М.: Книга, 1982. - 416 с.
Книга про Віктора Гюго - це як подорож на машині часу. Перед нами воскресає зниклий світ романтизму. І на цьому строкатому історичному тлі з найцікавіших осіб тієї епохи вимальовується постать великої людини. Людини реальної, яка настільки ж реально жила, творила, любила, страждала … 




Моруа А. Прометей или Жизнь Бальзака / Андре Моруа; пер. с фр. Я. Лесюка и Н. Немчиновой. –К.:Вища школа, 1986. - 526 с.
В книзі розповідається про життя і творчість класика французької літератури, видатного реаліста XIX століття Оноре де Бальзака.


Моруа А. Три Дюма / Андре Моруа; пер. с фр. Л. Беспаловой и С. Шлапоберской. – Минск.: Парадокс, 1997. - 448 с.
Біографічний роман "Три Дюма", написаний блискучим пером великого Андре Моруа, настільки ж захоплюючий, як і твір його головного героя - Олександра Дюма. І хоча таке ж ім'я носили його батько і син, чиї портрети виписані в книзі не менш яскраво, її головним героем є автор "Трьох мушкетерів".






Моруа А. Фиалки по середам: рассказы: пер. с фр./ Андре Моруа.–М.:Патриот, 1991. - 112 с.
Збірка оповідань Моруа, завдяки якому письменник став живою легендою французької літератури. Колекція маленьких шедеврів істинно галльської малої прози.












Моруа А.Превратности любви;Семейний круг: романи; Письма незнакомке: пер. с фр./ Андре Моруа.–К.:Україна, 1995. - 496 с.
Найвідоміші романи Андре Моруа досліджують вічні вияви людської природи: кохання, ревнощі, зради, протистояння в сім'ї дітей і батьків, пошуки душевної рівноваги.