Сонячний поет

 17 жовтня 2016 року виповнюється 80 років Іва́ну Фе́доровичу Драчу (нар. 17 жовтня 1936, в селі Теліжинці Тетіївського району Київської області) — українському поету, перекладачу, кіносценаристу, драматургу, державному і громадському діячу. І.Ф. Драч був першим головою Народного Руху України (1989), а в 2006 році отримав звання Герой України.

Творчий шлях розпочав у період «хрущовської відлиги». Дебютував  1961 року, коли київська «Літературна газета» опублікувала його поему-трагедію «Ніж у сонці».

У поета є наскрізна внутрішня тема, яка пронизує і з’єднує все творене ним, — оте горіння, палання в спразі людяності і краси, і змоги, що про нього вже сказано в першій серйозній роботі про творчість І. Драча— передмові Л. Новиченка до збірки поезій «Соняшник».

 Протягом трьох десятиріч літературної діяльності І. Драч видав багато збірок поезій, перекладів, кіноповістей, лі­тературно-критичних розвідок. Він є лау­реатом Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1976) та Державної премії СРСР (1983). За мотивами творів М. Гоголя І. Драч написав два кіносценарії — «Пропала грамота» (1971) і «Вечори на хуторі біля Диканьки» (1984). У співавторстві з І. Миколайчуком написав кіноповість про композитора Миколу Лисенка; у співавторстві з М. Мащенком — два екранізовані ним сценарії — «Мама рідна, улюблена» (1986) та «Зона» (1988).

Творчість І. Драча  набула широкої популярності і в нашій країні, і в зарубіжжі. Його поезії відомі в перекладах на російську (кілька окремих видань), білоруську, азербайджанську, латиську, молдавську, польську, чеську, німецьку та інші мови, і кількість перекладних видань зростає.

За матеріалами сайтів:

https://uk.wikipedia.org/wiki

http://ukrclassic.com.ua/katalog/d/drach-ivan/200-ivan-drach-biografiya

http://www.ukrlitzno.com.ua/ivan-drach-zhittyevij-ta-tvorchij-shlyax/

В фондах бібліотеки ім. М.В. Гоголя можна ознайомитись з такими книгами І.Ф. Драча:

  Драч І. Американський зошит : вірші, переклади, драматична поема / Іван Драч. – К. : Молодь, 1980. – 207 с.

  Драч І. Берло: книга поезій / Іван Драч. – К. : Грамота, 2007. – 910 с.

  Драч І. Гора : документальна драма-колаж  у 2 ч. / Іван Драч. – К. : Укр. письменник, 1997. – 118 с.

  Драч І. До джерел: вірші, поеми, переклади / Іван Драч. – К. : Дніпро, 1972. – 303 с.

  Драч І. Дума про вчителя: драматична поема / Іван Драч. – К. : Рад. письменник, 1977. – 132 с.

  Драч І. Київське небо: поезії / Іван Драч. – К. : Молодь, 1976. – 144 с.

  Драч І. Київський оберіг: триптих/ Іван Драч. – К. : Молодь, 1983. – 232 с.

  Драч І. Лист до калини: поезії / Іван Драч. – К. : Веселка, 1994. – 288 с.

  Драч І. Січнева балада 1924 року / Іван Драч. – К. : Дніпро, 1980. – 55 с.

  Драч І. Григорій Сковорода: біогр. повість/ І.Ф. Драч, С.Б. Кримський, М.В. Попович.  – К. : Молодь, 1984. – 216 с.

 В перекладах :

  Драч И. Ф. Избранное: пер. с укр. / Иван Драч. – М. : Худож. лит., 1987. – 397 с.

  Драч И. Ф. На дне росы: стихи / Иван Драч; пер. с укр. Л. Смирнова. – М. : Молодая гвардия, 1976. – 95 с.

  Драч И. Ф. Подсолнух: стихотворения: пер. с  укр. / Иван Драч. – М. : Молодая гвардия, 1983. – 126 с.

  Драч И. Ф. Слово: стихотворения, поэмы, киносценарии, публицистика : пер. с  укр. / Иван Драч. – К. : Лыбидь, 2009. – 448 с.

  Драч І. Чорнобильська мадонна: поема / Іван Драч // Вітчизна. – 1988. - № 1. – С. 42 – 62.

Для бою народжений

(До 110 річниці з дня народження Івана Багряного )

2 жовтня 2016 року виповнюється 110 років від дня народження Івана Багряного (справжнє ім'я  Іван Павлович Лозов'ягін) українського письменника і політичного діяча. Пос­тать Іва­на Баг­ря­но­го — од­на з на­йяс­кра­ві­ших і най­дра­ма­тич­ні­ших в ук­ра­їн­сько­му пись­мен­стві пер­шої по­ло­ви­ни й се­ре­ди­ни ХХ ст. Пе­рес­лі­ду­ва­ний і ка­ра­ний на бать­ків­щи­ні, в УРСР, він не для всіх ви­я­вив­ся ба­жа­ним і зруч­ним в еміг­ра­ції, в ді­ас­по­рі йо­го по­лі­тич­на по­зи­ція ста­ва­ла пред­ме­том  за­пе­ре­чень та нак­ле­пів.

Од­ні­єю з го­лов­них тем твор­чос­ті Іва­на Баг­ря­но­го бу­ло вик­рит­тя сис­те­ми біль­шо­виць­ко­го те­ро­ру, по­каз жор­сто­ких і під­ступ­них ме­то­дів ро­бо­ти ка­раль­них ор­га­нів. Письменник залишив чималий доробок у різних жанрах, але найбільшу популярність здобув своїми романами. Першим великим твором були "Тигролови" (1944; 1946 перевидані під назвою "Звіролови"), перекладені німецькою та видані в місті Кельні трьома накладами. Цю книжку високо оцінив В. Винниченко, прорікаючи велике творче майбутнє її авторові. Потім з'явилися  "Сад Гетсиманський" (1950), "Огненне коло" (1953), "Буйний вітер" (1957), "Людина біжить над прірвою" (1965), п'єси ("Генерал", "Морітурі", "Розгром"), поема "Антон Біда — герой труда", збірка "Золотий бумеранг", твори для дітей. Ба­гать­ма єв­ро­пей­ськи­ми мо­ва­ми був пе­рек­ла­де­ний і йо­го пам­флет «Чо­му я не хо­чу ­вер­та­ти­ся до СРСР?», що мав ве­ли­кий роз­го­лос се­ред ук­ра­їн­ської еміг­ра­ції та у сві­ті.

Письменник помер 25 серпня 1963 р. у Західній Німеччині. Івана Багряного посмертно реабілітовано у 1991р., відтоді почала перевидаватися його творча спадщина.

За матеріалами сайтів:

http://www.ukrlib.com.ua/bio/author.php?id=29

http://incognita.day.kiev.ua/bronebijna-publiczistika-ivan-bagryanij.html

В бібліотеці ім. М.В. Гоголя є такі твори автора та література про нього:

Багряний І.П. Вибрані твори: в 2 т.Т.1. Буйний вітер."Маруся Богуславка": роман; Держіть поїзд!(Уривок з другого тому роману "Маруся Богуславка") / Іван Багряний; упоряд. О. Коновал, О. Шугай. – К.: Юніверс, 2006. – 582 с.

 Багряний І.П. Вибрані твори: в 2 т.Т.2. Людина біжить над прірвою; Огненне коло; Розгром; Чому я не хочу вертатися до СССР?; Україна біля Тихого океану / Іван Багряний; упоряд. О. Коновал, О. Шугай. – К.: Юніверс, 2006. –703 с.

Багряний І.П. Вибрані твори / Іван Багряний. – К.: Книга, 2007. – 367 с.   

Багряний І.П. Золотий бумеранг: вірші, поеми, роман у віршах, сатира та інші поезії/ Іван Багряний. – К.: Рада, 1999. – 680 с.      

Багряний І.П. Листування. 1943 – 1963: у 2 т.Т.1 / Іван Багряний; упоряд. О. Коновал – К.: Смолоскип, 2002. – 706 с.       

Багряний І.П. Листування. 1943 – 1963: у 2 т.Т.2 / Іван Багряний; упоряд. О. Коновал – К.: Смолоскип, 2002. – 556 с.       

Багряний І.П. Людина біжить над прірвою: роман / Іван Багряний. – К.: Укр. письменник, 1992. – 319  с.

Багряний І.П. Огненне коло: Повість про трагедію під Бродами / Іван Багряний. – К.: Варта, 1992. – 124 с.   

Багряний І.П. Сад Гетсиманський; Тигролови: романи / Іван Багряний. – К.: Україна, 2015. – 872 с.

Багряний І.П. Сад Гетсиманський: роман / Іван Багряний. – Х.: Фоліо, 2013. – 573 с.

Багряний І.П. Тигролови: роман; Морітурі: драматична повість / Іван Багряний. – К.: Наук. думка, 2015. – 872 с.

Шугай О. Іван Багряний або Через терни Гетсиманського саду: роман дослідження / Олександр Шугай. – К.: Рада, 1996. – 480 с.

Клочек Г.Д. Романи Івана Багряного "Тигролови"  і "Сад Гетсиманський" / Григорій Клочек. – Кіровоград: Степова Еллада, 1998. – 80 с.

        

"Батько українського бестселера"

65 років Василю Шкляру

10 червня 2016 року виповнюється 65 років Василю Шкляру — одному із найвідоміших сучасних українських письменників. Народився на Черкащині, сьогодні живе у Києві. Закінчив філологічні факультети Київського й Єреванського університетів. З 1988 до 1998 р. займався політичною журналістикою, був у різних «гарячих» точках (Чечня, Абхазия, Карабах), працював головним редактором книжкового видавництва . Цей досвід (зокрема, подробиці операції з врятування сім’ї генерала Дудаєва після його загибелі) потім відтворено ним в романі «Елементал».

Автор більше десяти прозових книжок, серед  яких найвідоміші: «Ключ» (1999), «Елементал» (2001), «Кров кажана» (2003). Кожна нова книжка Шкляра стає подією в літературному житті країни, а сам Василь Шкляр є одним з найвідоміших і «містичних» сучасних письменників, його називають «батьком українського бестселера» . Кілька років тому його роман «Чорний Ворон», присвячений боротьбі холодноярських повстанців у 20-ті роки минулого століття, спричинив вибух на вітчизняному книжковому ринку. У 2011 році письменник став лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка, проте відмовився прийняти її на знак протесту проти політики тодішнього міністра освіти і науки Дмитра Табачника. Минулої осені у світ вийшов історичний роман Шкляра «Маруся», який теж став лідером продажів. А сьогодні письменник об’їхав майже всю Україну вже з новою книгою «Чорне Сонце».

Роботи Шкляра перекладено шведською, болгарською, вірменсьою, російською мовами. Він лауреат багатьох літературних премій. За роман «Ключ» — гран-прі конкурсу «Золотий Бабай», премії журналів «Сучасність» і «Олігарх», премія міжнародного конвенту фантастів «Спіраль століть», шорт-лист Державної премії ім.Шевченка. За роман «Елементал» — гран-прі конкурсу «Коронація слова» та ін.

За матеріалами сайтів:

http://www.bookclub.ua

http://bukvoid.com.ua

В бібліотеці ім. М.В. Гоголя є наступні твори письменника:

Твори письменника:

Шкляр В. Елементал: роман / Василь Шкляр. – 2-ге вид. – Х.: Клуб сімейного дозвілля, 2013. – 221 с.

Відомий український письменник розкаже, чого варті любов і життя, коли смерть дивиться в очі. Українець, вояк Французького іноземного леґіону, отримує смертельно небезпечне завдання – врятувати Хеду, дочку чеченського генерала від російських спецслужб

Шкляр В. Залишенець. Чорний ворон: роман / Василь Шкляр. –Х.: Клуб сімейного дозвілля, 2011. –382 с.

Роман відтворює одну з найдраматичніших і найбільш замовчуваних сторінок нашої історії — боротьбу українських повстанців проти окупаційної влади у 1920-х роках. Збулося Тарасове пророцтво: повіяв новий вогонь із Холодного Яру, і лицарі лісу освятили зброю на московського ката. Найзапекліші з них — залишенці — продовжили боротьбу навіть тоді, коли в Україні утвердилася диктатура чужинців і не було вже надії на визволення. Таким був загін отамана Чорного Ворона

Шкляр В. Ключ: роман / Василь Шкляр. – 2-ге вид. – Х.: Клуб сімейного дозвілля, 2013. – 254 с.

Основа сюжету роману не сказати заплутана, але доволі парадоксальна. Андрій Крайній, журналіст, філолог, який вільно володіє французькою та грабаром (давньовірменською мертвою мовою), підшукуючи собі житло, бере ключ від квартири номер 13 по вулиці Ронідинській у абсолютно незнайомої людини. Подальші його пригоди пов'язані саме із з'ясуванням особистості цієї людини та спробами її знайти.

Шкляр В. Кров кажана : роман / Василь Шкляр. –Х.: Клуб сімейного дозвілля, 2013. – 269 с.

 Похмура містика, відверта еротика, божевільна кримінальна історія… Написаний від імені жінки роман показує доволі похмуру історію розслідування вбивства.  Однак то тільки гіпнотична форма, в яку автор «Ключа» та «Елементала», може, як ніхто досі, зодягає глибокий соціальний зміст. Витончений психологізм, філософічність, іронія, інтелектуальна та мовна ґраційність забезпечують романам Василя Шкляра статус яскравого, самобутнього явища в сучасній літературі.

Шкляр В. Маруся : роман / Василь Шкляр. –Х.: Клуб сімейного дозвілля, 2014. –315 с.

Коли Червона армія почала палити села, коли три її брати загинули у боях з радянськими військами, тендітна Маруся взяла в руки зброю і стала отаманом козацького загону. Бойовий шлях  Марусі тісно переплітається з героїчно-трагічною долею Української Галицької армії, яка наприкінці літа 1919 року визволила Київ, проте волею злого фатуму опинилася на межі цілковитої загибелі.

Шкляр В. Ностальгія : роман, новели / Василь Шкляр. – К.: Молодь,1989. – 253  с.

У романі досліджується сімейна драма молодого подружжя, однак та тлі інтимної фабули автор порушує чимало гострих суспільних проблем, зокрема і тих, які висвітлив нам безжальний рентген Чорнобиля.

Шкляр В. Праліс (Тінь сови): роман / Василь Шкляр. – К.: Молодь,1986. – 214 с.

Історія кохання двох молодих людей — Степана Побережного та Катерини, життя яких сповнене світлої поезії і драматизму. Не було в Степана людини ближчої, ніж кохана. Але чи в її серці палає такий самий вогонь любові?

"Рукописи не горять"

(50 років роману М. Булгакова "Майстер і Маргарита")

     

В 2016 році виповнюється 50 років з дня публікації роману Михайла Булгакова  "Майстер і Маргарита". Це вершина творчості письменника і один з найскладніших, найзагадковіших художніх творів. Він поєднує в собі смішне і серйозне, філософію і сатиру, пародію і фантастику, карнавалізацію дійсності та її буденність, виносить на обговорення такі проблеми: добро і зло, зрада і вірність, віра та безвір’я. Твір писався довго (1928—1940 роки), болісно, відповідно до задуму змінювалися назви, з’являлися нові герої, а старі зазнавали все нових і нових змін. Відомо шість редакцій твору. Композиція роману дуже незвичайна. У книзі, по суті справи, два романи й два сюжети. Один - реальний світ Москви 30-х років, де живуть Майстер і Маргарита, інший - древнього Єршалаїма, де розгортається сюжет про Христа і Понтія Пілата. Звідси випливають і особливості твору, відповідно до яких «біблійні, єршалаїмські» розділи твору чергуються з «московськими» для того, аби в останній главі «зустрітися» і ніби злитися в місячну стежку, якою йтимуть Пілат і Ієшуа Ґа-Ноцрі.

      Булгаков працював над романом "Майстер і Маргарита" до останніх днів свого життя, припинивши через тяжку хворобу роботу над твором лише в лютому 1940 року, приблизно за місяць до смерті. Треба віддати належне мужності письменника, який створював останні редакції свого роману без щонайменшої надії на те, що його твір буде опублікований. Письменник помер 10 березня 1940 року. Вмираючи, він говорив, пригадувала Олена Сергіївна Булгакова: "Може, це й правильно,,. Що б я ще міг написати після "Майстра"?.."
      На щастя, роман не загинув, немовби підтверджуючи пророчий характер слів Воланда стосовно того, що "рукописи не горять". Збережений дружиною Булгакова Оленою Сергіївною, він вперше був опублікований в скороченому журнальному варіанті лише в 1966 році і з цього часу впевнено увійшов до числа кращих прозових творів російської літератури XX ст. Повний текст роману був надрукований спочатку у Парижі (1967), а потім, 1973 p., - у Радянському Союзі. Однак слід зазначити, що на батьківщині письменника тільки за часів «перебудови» ця його книжка почала виходити накладами, що відповідали її величезному успіху у читачів.

За матеріалами сайтів:

http://prepodka.net

https://vk.com

http://www.zarlit.com/

 В фондах бібліотеки ім. М.В. Гоголя є такі видання "Майстра і Маргарити":

        Булгаков М.А. Собрание сочинений : в 5 т. / М.А. Булгаков. – М.: Худож. лит., 1990. – Т.5: Мастер и Маргарита. – 1990. – 733 с.

       Булгаков М.А. Избранные произведения : в 2 т. / М.А. Булгаков. – К.: Дніпро, 1989. – Т. 2: Жизнь господина де Мольера; Театральный роман; Мастер и Маргарита. – 1989. – 750 с.

       Булгаков М.А. Избранное : Мастер и Маргарита: роман; рассказы / М.А. Булгаков. – М.: Худож. лит., 1988. – 478 с.

       Булгаков М.А. Мастер и Маргарита: роман; рассказы / М.А. Булгаков. – М.: Эксмо, 2006. – 672 с.

       Булгаков М.А. Мастер и Маргарита: роман / М.А. Булгаков. – М.: АСТ, 1999. – 448 с.

       Булгаков М.А. Мастер и Маргарита: роман / М.А. Булгаков. – Симферополь: Таврия, 1994. – 414 с.

       Булгаков М.О. Майстер і Маргарита: роман / М.О. Булгаков; пер. з рос. Ю. Некрутенка. – Львів: Кальварія, 2006. – 432 с.

       Булгаков М.О. Майстер і Маргарита: роман / М.О. Булгаков; пер. з рос. М.А. Білоруса. –Х.: Фоліо, 2006. – 432 с.

       Барков А.Н. Роман Михаила Булгакова "Мастер и Маргарита": альтернативное прочтение / А.Н. Барков. – Х.: Фолио, 2006. – 350 с.

Із забуття в безсмертя

(115 років від дня народження В. Підмогильного)

  2 лютого виповнюється 115 років з дня народження Валер'яна Підмогильного - українського письменника і перекладача, одного з найвизначніших прозаїків українського «розстріляного відродження».

     Валер’ян Підмогильний народився 2 лютого 1901 року в селі Писарівка Павлоградського повіту (зараз Синельниківський район) на Катеринославщині в бідній селянській родині. Спочатку Валер’ян відвідував церковну школу. 1910–1918 роки навчався в Першому катеринославському реальному училищі, яке закінчив з «відзнакою». Потім навчався з перервами, через матеріальну скруту, на математичному та юридичному факультетах Катеринославського університету, який так і не закінчив. Літературна діяльність переривалась вчителюванням, працею у видавництвах.

Своїм духовним наставником у відчутті слова Підмогильний вважав Михайла Коцюбинського, достойно продовжуючи розбудову української словесності. Він зумів зблизити свою творчість із західною літературою, сприймаючи враження нових літературних течій, доводячи стилістику до найвищих світових зразків свого часу. У центрі прози митця  - складний, недосконалий і суперечливий світ буття, ніколи до кінця не розгадана людська душа, людина в єдності біологічного та духовного начал.
Автор збірок оповідань «Твори. Т. І» (1920), «Повстанці», «Син» (1923), «Військовий літун» (1924), «Проблема хліба» (1927), повістей «Остап Шаптала» (1922), «Третя революція» (1925), «Повість без назви» (1934, опубл. 1988), романів «Місто» (1928), «Невеличка драма» (1930), перекладів творів А. Франса, Г. Флобера, Гі де Мопассана, Оноре де Бальзака, Ж. Верна, Дідро, Доде, Вольтера, В. Гюго та багатьох інших.

Серед свого покоління Підмогильний вирізнявся особливою нещадністю й тверезістю бачення. Менше за всіх інших він упадав у лірику. Він був одним, може єдиним справді великим українським прозаїком, -  не в тому сенсі, що не писав віршів, а в тому сенсі, що його проза була справді прозою. Але разом з тим він був людиною свого покоління, і він поділяв з ним гіркий оптимізм його і його тверезе сп'яніння творчістю [Шерех Юрій. Людина і люди («Місто» Валеріана Підмогильного) // Ю. Шерех.Не для дітей.— Нью-Йорк, 1964. - С 88 - 89, 95.]

     В грудні1934 року письменника було заарештовано і відправлено на Соловки як особливо небезпечного політичного злочинця. 3 листопада 1937 року, до двадцятилітнього ювілею Жовтневої революції, Валер'яна Підмогильного, згідно з постановою Особливої трійки УНКВД Ленінградської області було розстріляно разом із великою групою української інтелігенції, в лісі під Сандармохом (Карелія). У 1956  посмертно реабілітовано.

За матеріалами сайтів:

http://dovidka.biz.ua/valer-yan-pidmogilniy-biografiya-korotko/

http://www.ukrlit.vn.ua/article1/1513.html

В фондах бібліотеки ім. М.В. Гоголя можна ознайомитись з такими творами письменника та літературою про нього:

Твори письменника

Підмогильний В.П. Історія пані Ївги: оповідання, повість / В.П. Підмогильний. – К.:Веселка, 1991. – 173 с.

До книги увійшли глибоко психологічні оповідання  " Історія пані Ївги", "Ваня","Син" та інші, а також повість "Остап Шаптала".

Підмогильний В.П. Місто:роман / В.П. Підмогильний. – Х.:Ранок, 2005. – 256 с.

Глибоко психологічний роман "Місто", що увійшов до цієї книги, вважається найкращим з усієї мистецької спадщини письменника.

Підмогильний В.П. Невеличка драма: роман на одну частину / В.П. Підмогильний. – К.:Знання, 2014. – 294 с.

Роман ''Невеличка драма "належить до нового для української літератури типу інтелектуального роману. Цей твір – своєрідний психологічний зріз життя людини в Україні в 20-ті роки ХХ століття.

Підмогильний В.П. Оповідання; Повість; Романи / В.П. Підмогильний. – К.:Наук. думка, 1991. –793 с.

У книзі вміщено переважну більшість творчої спадщини прозаїка, що й сьогодні приваблюють майстерністю психологічно-філософського дослідження людини в складних суспільних обставинах.

 Література про нього

Досвід кохання і критика чистого розуму: Валер'ян Підмогильний: тексти та конфлікт інтерпретацій / Упоряд. О. Галета. – К.:Факт, 2003. – 432 с.

Мельник В.О. Валер'ян Підмогильний / В.О. Мельник. – К.:1991. – 48 с.

Самі про себе: автобіографії українських митців 1920-х років / Упоряд.

Р. Мовчан. – К.: Кліо, 2015. – 638 с.

Тарнавський М. Між розумом та ірраціональністю: Проза Валер'яна Підмогильного: пер. з англ./ М. Тарнавський. – К.: Пульсари, 2004. –

232 с.