Йому завжди боліла Україна

(До 135-річчя з дня народження В. Виннченка)

Бути українцем – це значить бути постійно

 в стані доказування свого права на існування.

(В.Винниченко).

 В липні 2015 року минає 135 років з дня народження Володимира Кириловича Винниченка – українського політичного і державного діяча, письменника, прозаїка, драматурга, публіциста.

Народився В.К. Винниченко  26 липня 1880 року в Єлисаветграді у селянській родині. Після закінчення гімназії у 1900 році він вступив на юридичний факультет Київського університету. За проводження пропаганди 1903 року був заарештований, виключений з університету й ув’язнений до одиночної камери Лук’янівської в’язниці в Києві, звідки йому згодом вдалося втекти. З 1903 р. — на професійній революційній роботі. Член та заступник голови Центральної Ради, перший голова Генерального секретаріату, генеральний секретар внутрішніх справ. Очолював українську делегацію, яка у травні 1917 р. передала Тимчасовому урядові вимоги Центральної Ради про надання Україні автономії. Автор усіх головних законодавчих актів УНР. З листопада 1918 до лютого 1919 р. очолював Директорію. Усунутий за ліві погляди. Виїхавши за кордон, організував в Австрії Закордонну групу українських комуністів. У 1920 році повернувся в Україну, але спроби співпрацювати з більшовиками закінчилися невдало. З кінця 20-х років жив у Франції, де і помер в 1951 році.

Постать Винниченка – протирічна, парадоксальна. До кінця 20-х років XX ст. його ім’я голосно звучало в Україні, а потім було викреслене, спаплюжене. У 1909 р. Михайло Коцюбинський  писав: «Кого у нас читають? Винниченка. Про кого скрізь йдуть розмови, як тільки річ торкається літератури? Знов про Винниченка». У дореволюційний період (до 1917 р.) письменник написав оповідання і романи «Заповіти батьків», «Чесність з собою», «На терезах життя», «Кирпатий Мефістофель», в яких відобразив людину у складних суспільних і внутрішніх протиріччях початку ХХ ст. В цей же час написані п’єси «Дисгармонія», «Великий Молох», «Чорна Пантера і Білий Ведмідь» та ін . В еміграції написав перший в українській літературі утопічний роман «Сонячна машина». Після смерті письменника було знайдено його романи «Вічний імператив», «Прокаження, або лепрозорій», «Конкордизм», «Поклади золота», «Слово за тобою, Сталіне», в яких письменник відображав післявоєнний світ зі своїм баченням його демократичного перетворення. Загалом естетиці письменника притаманні риси переходової доби - від реалізму до модернізму, стимульованого європейським мистецтвом. Його творчий світ нового українського «неоромантизму» увібрав соціальний критицизм, аналіз історичних та соціально-політичних обставин, об’єктивне повіствування, авторську оцінку дійсності, використання елементів поетики імпресіонізму та символізму.

Творча спадщина В. Винниченка налічує більше 50 оповідань, 15 романів і повістей, близько 20 п’єс, публіцистичні, мемуарні твори.
В фондах бібліотеки ім. М.В. Гоголя можна ознайомитись з такими творами письменника та літературою про нього:

	Винниченко В.К. Вибрані твори / В.К. Винниченко; передм. Л.С. Дем’яновської. – К.: Грамота, 2005. – 926 с. До книги ввійшли кращі твори з багатогранної творчої спадщини Володимира Винниченка. Яскраві,позначені глибоким психологізмом, вони стали надбанням української літератури після багатьох десятиліть заборони.
	Винниченко В.К. Вибрані твори / В.К. Винниченко; передм. А. Гуляка. – К.: Сакцент Плюс, 2005. – 256 с. До вибраних творів класика української літератури увійшли найвідоміші повісті та оповідання, у яких з високою художньою майстерністю відтворено соціальні типи і суспільно-політичні процеси початку ХХ століття.
	Винниченко В.К. Краса і сила / В.К. Винниченко; передм. О.І. Дзеверіна. – К.: Дніпро,1989. – 752 с. До цієї збірки увійшли ранні оповідання письменника, що зникли з нашого культурного обігу більш ніж на п’ятдесят останніх років.
	Винниченко В.К. Записки Кирпатого Мефістофеля: роман, повість, оповідання, п’єса / В.К. Винниченко. – Х.: Фоліо, 2006. – 382 с. Головний герой роману ”Записки Кирпатого Мефістофеля” Яків Михайлюк наче не живе, а грає в життя. Але одного дня гра закінчується і йому доведеться обирати між коханою дівчиною і власною дитиною. І вибір цей аж надто серйозний. До книги також увійшли оповідання “Момент” і “Федько-халамидник”, повість “По той бік” та п’єса “Чорна пантера та білий Медвідь”.
	Винниченко В.К. Сонячна машина: роман /  В.К. Винниченко; післямова П.Федченка. – К.: Дніпро, 1989. – 619 с. Це, по суті, перший сучасний український науково-фантастичний роман, який багато знавців літератури вважають вершиною творчості Володимира Винниченка. Сюжет роману постійно інтригує читача, тримає в стані високої емоційної напруги та естетичної втіхи.
	Винниченко В.К. Оповідання; Слово за тобою Сталіне: роман; Чорна пантера та білий Медвідь: п’єса / В.К. Винниченко. – К.: Наук. думка, 2001. – 440 с. В романі "Слово за тобою, Сталіне" з промовистим підзаголовком "Політична концепція в образах", В. Винниченко зробив спробу дати свій власний сценарій розгортання подій світової історії в найближчому майбутньому.
	Винниченко В.К. Лепрозорій: роман /  В.К. Винниченко; післямова Г. Сиваченко. – К.: Знання, 2011. – 382 с. Цей роман пройнятий розчаруванням у соціалістичних ідеях ленінського штибу. У “Лепрозорії” в яскравій художній формі втілено ідею конкордизму як способу порятунку людства.
Книги, що розповідають про життєвий шлях та творчість В.К. Винниченка
	Панченко В.Є. “Бо я - українець”: літ. портрет Володимира Винниченка / В.Є. Панченко. – К.: Веселка, 2003. – 37 с. Саме про В. Винниченка – видатного письменника і політика початку ХХ століття, розповідає доктор філологічних наук В.Є. Панченко.
	Панченко В.Є. Володимир Винниченко: парадокси долі і творчості: Книга розвідок і мандрівок / В.Є. Панченко. – К.: Твім інтер, 2004. – 288 с. Книга розвідок і мандрівок є спробою з максимальною точністю “реставрувати” перипетії біографії Винниченка часів його бурхливої молодості. А водночас це подорож у творчий світ талановитого прозаїка і драматурга.
	Погорілий С. Неопубліковані романи Володимира Винниченка / С. Погорілий. – Нью-Йорк, 1981. – 212 с. Ця праця про В. Винниченка написана на основі джерельних, часто неопублікованих і невідомих не тільки для читачів, а й для дослідників-славістів матеріалах.