“З когорти одержимих”

 До 125-річчя від дня народження
Б.Д. Антоненка-Давидовича

  

5 серпня виповнюється 125 років від дня народження Бориса Антоненка-Давидовича – українського  письменника, публіциста, критика, перекладача, мовознавця, політв’язня радянського режиму, одного із духовних лідерів української інтеліґенції.
Борис Антоненко-Давидович народився в родині машиніста-залізничника, перші роки дитинства минули у Брянську. Коли майбутньому письменникові було 6 років, сім’я переїхала в Охтирку, де він закінчив ґімназію. Навчався на фізико-математичному факультеті Харківського університету, історико-філологічному факультеті Київського університету, які не закінчив у зв'язку зі зміною суспільного ладу й погіршенням матеріального стану.
Брав участь у визвольних змаганнях 1917—1920-х роках: служив у лавах Запорізького корпусу 1918 року та Армії Директорії 1919 року. Обіймав посаду коменданта Мелітополя (1918 р.).
Після поразки війська УНР повертається в Охтирку (1920). Більшовики пообіцяли українцям державність. Розпочалася масова українізація. Антоненко-Давидович стає членом Комуністичної партії (більшовиків) України, працює завідувачем Охтирського районного відділу народної освіти (1920-21). За політичну діяльність був тричі заарештований і розчарувавшись у політиці, з 1923 цілком зосередився на творчій роботі. Працював у відділі культури редакції газети “Пролетарська правда”, згодом був відповідальним секретарем журналу “Глобус”. Брав участь у літературній дискусії 1925—1928 років. Перші оповідання. з’явилися друком 1916, однак початком своєї літературної діяльності вважав 1923, коли вийшло оповідання “Останні два”. 1925 виходять збірки “Припорошені силуети” і “Лицарі абсурду”.

Борис Антоненко-Давидович був членом літературних груп “Ланка” і МАРС
(“Майстерня революційного слова”), до котрої належали також відомі українські літератори Г. Косинка, В. Підмогильний, Є. Плужник, Т. Осьмачка, Д. Фальківський та ін.
Арешти 1933 року та самогубства Миколи Хвильового та Миколи Скрипника змушують Антоненка-Давидовича виїхати до Казахстану, де він працює при державному видавництві. Але 5 січня 1935 року його арештовують і за сфабрикованою справою засуджують до смерті. Вищу міру покарання було замінено на 10 років таборів. Відбувши термін, повернувся в Україну, однак 1946 року був знову арештований і без суду позбавлений волі. Згодом був засуджений на довічне заслання у село Малоросєйка Больше-Муртанського району Красноярського краю.
1957 року повернувся до Києва. Був реабілітований, відновлений у членах Спілки письменників. Працював редактором у журналі. Видав збірки репортажів “Збруч” (1959) та “В сім'ї вольній, новій” (1960). 1961 року в журнальному варіанті з'являється роман “За ширмою”. Окрім цих творів, до другого періоду творчості належать “Золотий кораблик”, “Образа”, “Так воно показує”, “Слово матері”, “Вибрані твори” (1967) з передмовою критика Леоніда Бойка.
Видав мово- й літературознавчі праці: збірки статей “Про що і як” (1962), “В літературі й коло літератури” (1964), літературно-критичні й теоретичні нариси “Здалека й зблизька” (1969), роздуми над культурою української мови “Як ми говоримо” (1970). Залишив спогади про С. Васильченка, Є. Плужника, Б. Тенету, М. Рильського, В. Сосюру, процес СВУ.

Його творчість мала великий вплив на дисидентський рух того часу.
Борис Дмитрович знову став неблагонадійним, а після відмови свідчити на суді над дисидентом Валентином Морозом його статті і твори перестали друкувати, а його ім’я замовчувалося в пресі. При тому, що за кордоном його твори видавалися окремими книжками і відзначалися ювілеї.
Помер 8 травня 1984 року в Києві, похований на Лісовому кладовищі.
Лауреат Державної премії  імені Т. Г. Шевченка (1992, посмертно).

За мережевими джерелами

В бібліотеці є такі книги письменника та література про нього :

 

Антоненко-Давидович, Б. Д. Вибрані твори / Борис Антоненко-Давидович. – Київ : Грамота, 2006. – 336 с.
Антоненко-Давидович, Б. Д. Смерть; Сибірські новели; Завищені оцінки : повісті, новели, оповідання / Борис Антоненко-Давидович. – Київ : Рад. письменник, 1989. – 559 с.
Антоненко-Давидович, Б. Д. Як ми говоримо / Борис Антоненко-Давидович. – Київ : Центр учбової літератури, 2019. – 283 с.
Бойко, Л. С. Подвижник духу : Документи і факти з життя Бориса Антоненко-Давидовича / Леонід Бойко. – Київ : Пульсари, 2003. – 392 с.
Бойко, Л. С. З когорти одержимих : життя і творчість Бориса Антоненка-Давидовича в літ. процесі ХХ ст. / Леонід Бойко.  – 2-ге вид. – Київ : Вид. дім “Києво-Могилянська академія”, 2004. – 584 с.
З порога смерті : Письменники України – жертви сталінських репресій. – Київ: Рад. письменник, 1991. – Вип. 1. – С. 44-47.
Качуровський І. В. Променисті сильвети / Ігор Качуровський. – Київ : Вид. дім “Києво-Могилянська академія”, 2008. – С. 313-326.
Шевчук, В. О. На березі часу. Ті, котрі поруч : спогади про сучасників / Валерій Шевчук. – Київ : Либідь, 2016. - С. 34-42.